Засоби для боротьби з гризунами і комахами

не Дивно, що багато господарі, зневірившись вапна хвостатих сусідів екологічно чистими методами, звертаються до важкої артилерії — хімії. Особливо часто хімію застосовують при дератизації — знищення щурів, так як ці тварини більше виверткі і живучі, ніж звичайні миші. До найбільш поширеним хімічним методам боротьби з гризунами відносяться отруєні приманки, запилення і газація.

Отруєні приманки, рідкі або харчові — застосовуються найчастіше. В даному випадку отруйні речовини додають у воду або їжу. В залежності від того, який отрута використовувався у принаді, смерть звірка настає практично відразу або через деякий час, коли він з'їсть досить багато отрути. Серед отрут гострого (миттєвого) дії найбільш популярний фосфід цинку (потрапляючи в шлунок ця отрута викликає утворення фосфористого водню, який призводить до смерті звірка), а серед отруйних речовин хронічного дії — кумарин. 

При одноразовому попаданні кумарину в організм гризуна ніяких ознак отруєння не спостерігається. Тварина почувається добре і продовжує з апетитом їсти отруєну приманку. В результаті, отрута накопичується в організмі, що викликає порушення згортання крові і збільшення проникності судин. Через деякий час гризун гине від численних крововиливів у внутрішніх органах, шкірних покривах і тканинах — звір буквально стікає кров'ю. Втім, при великій кількості іншого корму щури і миші часто обходять приманки стороною, уникаючи сумної долі.

Запилення   використання даного методу боротьби з гризунами засноване на тому, що вони дуже охайні, постійно отряхиваются, чистяться, злизують бруд зі шкірки. Так що, якщо обпилити отрутохімікатами місця проживання гризунів, усі звірі в окрузі будуть бруднитися в отруєному порошку і регулярно отримувати дозу отрути, незалежно від того, чи ситі, чи голодні. Отрута застосовується та ж: кумарин і фосфід цинку.

Газація   зона проживання гризунів просто обробляється отруйними газами, небезпечними для всього живого: сірчистим, вуглекислим газом, окисом вуглецю, хлором, фосфористым воднем, окисом етилену і т. п. Всі тварини, які не встигли покинути небезпечну територію, вмирають.

Незважаючи на гадану ефективність хімічних методів боротьби з щурами та мишами, недоліків у них безліч:

• отруйні приманки часто з'їдають не тільки шкідники, але і з тваринами, а іноді і маленькі діти;

• кішки і собаки нерідко отруюються, пробуючи на смак загиблих тварин: у трупі концентрація отрути досить висока;

• при запиленні отрутохімікати потрапляють не тільки на шкірку гризунів, але і на продукти харчування, на шерсть кішок і собак, розносяться по всіх околицях. В результаті, страждають самі люди, домашні улюбленці, звірятка, які живуть поруч з будинком і т. п.;

• газація може застосовуватися для боротьби з щурами та мишами тільки в промислових районах і вимагає ретельної, дорогої підготовки (повна зупинка виробництва, виведення людей з будівлі, герметизація);

• ці методи дозволяють знищити якусь частину гризунів, але на місце загиблих шкідників швидко приходять нові, що змушує вести з ними нескінченну виснажливу боротьбу.